№ 13
29 червня 2022 року

Здавалося б, за двадцять три роки незалежності можна повністю звільнитися від залишків радянського минулого, та Україна продовжує виборювати горде звання вільної держави й до сьогодні. Ти українофоб чи патріот? Якщо обираєш перший варіант, то тобі не місце в Прилуках. Адже прилучани з нагоди великого національного свята, Дня незалежності України, що святкуватиметься 24 серпня, досить патріотично відповіли «Граду» на кілька актуальних запитань: що характеризує Вас як українця? Чи можете Ви назвати себе патріотом? У чому проявляється Ваша патріотичність?

 

Катерина Деркач:

– Так, я вважаю себе справжньою українкою й патріоткою рідної землі, бо перш за все це відчуваєш душею, серцем. Я можу пишатися тим, що ніколи не зраджувала Україну ні думкою, ні дією. Звісно, я вдячна за це своїм батькам. Вони навчили мене співати гімн і цінувати нашу мову. Ця країна для мене – єдина непорушна святиня. З Днем народження тебе, моя мила!

Артем Аніщенко:

– За сьогоднішньої ситуації в державі вважаю недоречним вихвалятися своєю національністю чи просто говорити про патріотизм. Ці якості, а точніше життєві позиції, варто заявляти своїми діями і вчинками. Причому вони мають бути послідовними, а не ситуативними, типу: я був регіоналом, а тепер став патріотом. Такі «українці» завтра назвуть себе слов’янами, росіянами, європейцями, чи просто «совєцькими» і будуть змінювати шапки й сорочки в залежності від вигоди. Справжні патріоти-українці – це не ХАМелеонИ, це культурні, освічені люди, котрі пам’ятають свої традиції, цінують їх і поважають. І заявляють про кращі свої риси, як це робить кожна нація.

Українці – добра нація, але варто зрозуміти, що добре ставлення і всепробачення до тих, хто вчора організовував Антимайдан, хто роками розпродував армію, хто сьогодні штовхнув нашу країну в лихо війни, – злочинне й небезпечне для нашого життя. Ці люди мають уже сьогодні звільнити керівні посади. І аргументи типу «він гарний досвідчений керівник» просто неприпустимі, оскільки їх досвід уже роками працював проти народу, проти України. Хочеться побажати нашому народові гарної пам’яті, щоб не забувати, яку ціну змусили нас заплатити ПР (Партія Рейдерів або Партія Рашистів).

Миру нашій неньці і всім нам! З Днем Незалежності! Україна лише починає свій злет!

Богдан Мороз:

– Якщо чесно, то соромно сказати, що патріотом я себе відчув лише недавно. Коли люди піднялися проти владної тиранії, коли вони почали робити перші кроки, я сидів удома біля телевізора. Але потім щось у мені прокинулось. Сьогодні я вже не «чтокаю», а привчаю себе говорити: «Україна понад усе!»

Інна Моринко:

– Не можу думати зараз ні про що, крім долі нашої країни. Я пишу вірші, а натхнення приходить тільки від неї. Чому я раніше цього не відчувала? Не знаю! Та зараз Україна для мене є святою, вона в моєму уявленні постає в образі молодої, знесиленої, але прекрасної жінки, яка примушує себе дихати, боротися з приниженнями й тортурами. Нині для мене Україна – це не земля, народ чи територія. Вона – окремий організм, частиною якого є і я.

Оксана Симикіна:

– Це дуже болючі питання для кожного. Хочеться сказати, що я патріот України, та серце болить і за тими знайомими, родичами, які живуть у Росії, в Криму, на Донеччині… Не знаю, як відповісти на ці запитання.

Оксана Сенько:

– Я просто тихенько співаю своєму синочкові колискову: «Так я люблю Україну! Я тут народився і тут хочу жити! Так я люблю Україну! Сильно люблю і буду любити!» А він посміхається – думаю, він усе розуміє, хоч і не може промовити поки жодного слова. Думаю, він виросте хорошою людино, справжнім патріотом, бо любити свою країну треба починати з дитинства, а не з моменту, коли побачив кров свого народу.
Анатолій Котляренко:
– У моєму паспорті написано, що я українець. Тому, як і кожна людина, я стараюсь слідувати тому, ким я є, ким народився. Хочу побажати нашому народу скоріше позбутися комплексу меншовартості й стати на ноги великим і патріотичним суспільством, у якому будуть розвиватися лише патріотичні та вигідні для країни ідеї.

Наталія Мазепа:

– Я не знаю, як виразити зараз свій патріотизм, але не бачу іншої можливості, ніж допомога нашим солдатам. Моральна та матеріальна підтримка для них дуже важлива. Мені зараз страшно, та навряд чи за себе, скоріше за них, за Україну. Я можу тільки продовжувати молитись і вірити, що на нашій землі все ж будуть мир і добробут.

 
Думками прилучан цікавилася
Любов Рубан
Прочитано 2877 разів
Оцінити матеріал
(0 голосів)
Опубліковано в Глас народу
Web-editor

Веб-редактор та адміністратор сайту.

Website : gradpryluky.info

Написати коментар

Переконайтеся, що Ви заповнили поля, помічені зірочкой (*). HTML коди заборонені.

Фото зі статті

14 червня відбулося засідання конкурсної комісії з відбору...
Упродовж останніх днів одним із головних питань, яке активно...
17 вересня 2019 року набув чинності новий Порядок відключення...
Чи можливо в умовах воєнного стану здійснити оздоровлення та...
Уже другий тиждень у місті йде процес нанесення дорожньої...
16-17 червня представники Чернігівського регіонального центру...
Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд...
Настільні ігри можуть бути цікавими не лише для дітей віком 6-12...
15 червня в Міській центральній бібліотеці ім. Л. Забашти...

Хто на сайті

Зараз 3795 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

(04637) 35299

Підпишись на нашу розсилку!

Реклама